Нотатки з конференції Європейської Комісії “Наукове видавництво у європейських наукових дослідженнях: Доступ, Поширення і Збереження у цифрову добу”

Відкритий доступ — це безкоштовний доступ читачів до якісної наукової літератури у публічному інтернеті з правом читати, завантажувати, копіювати, поширювати, друкувати, шукати, посилатися на повнотекстові статті, індексувати, тощо, тобто використовувати з будь-якою законною метою без фінансових, юридичних чи технічних перешкод (визначення Будапештської Ініціативи Відкритого Доступу).
Вже існує три документи ЄС про відкритий доступ до результатів наукових досліджень: два минулорічні – Звіт про обов’язковий відкритий доступ до досліджень, які фінансуються державним коштом, і звіт Наукової ради ЄС про обов’язкову публікацію результатів наукових досліджень у репозитаріях відкритого доступу; та ухвалений 14 лютого 2007-го року звіт ЄС “Комунікація до Європейського парламенту, Ради Європи та Європейського економічного і соціального комітет у “Про наукову інформацію у цифрову добу: Доступ, Поширення і Збереження”(http://ec.europa.eu/information_society/activities/digital_libraries/doc/scientific_information/communication_en.pdf ). Цей документ пропонує використовувати кошти європейських дослідницьких проектів на видання результатів досліджень у відкритому доступі та використовувати фінансування ЄС на створення репозитарїів відкритого доступу.
Наступний доповідач – Ралф Шимер (Ralf Schimmer) – директор цифрової бібліотеки Товариства Макса Планка (аналогу нашої Академії наук у Німеччині) – розповів про практику втілення проектів відкритого доступу, які реалізуються у кожній царині знань і кожному типі публікацій (журнали відкритого доступу і репозитарії відкритого доступу). Найважливіші досягнення – Інститут Макса Планка розробив політики відкритого доступу для наукових організацій всіх рівнів (від наукових фондів до науково-освітніх організацій) та повністю змінив схему фінансування і досягнув уніфікації і консолідації бюджету, природно змістивши тягар фінансування з читачів на наукові організації. І такий зсув одностайно підтримали німецькі науковці. Зараз близько 30% німецьких наукових досліджень існують у відкритому доступі, і до кінця 2008-го року планується досягти відкритого доступу до 80% усіх наукових досліджень.
Політику публічного доступу до результатів наукових досліджень, які фінансує Національний інститут здоровя (NIH, США) презентував Джері Шіхан (Jerry Sceehan), заступник директора з розвитку політик. Він презентував цифровий архів Національної медичної бібліотеки – депозитарій PubMed Central (www.pubmedcentral.nih.gov). У ньому за бажанням авторів публікуються всі електронні версії рецензованих статей, які схвалені до публікацій у наукових журналах (від миттєвої публікації до ембарго не довше 12 місяців). Депозитарій створили з метою збереження результатів наукових досліджень та безкоштовного доступу пацієнтів, їхніх родин, громадських організацій, науковців, студентів, освітян до найновіших медичних досліджень. Його не можна назвати депозитарієм відкритого доступу, оскільки у ньому зберігається копірайт видавців і безкоштовний доступ не завжди настає миттєво після публікації статті. Хоча аналіз статистики прохань про ембарго показав, що 69% науковців взагалі не просили періоду ембарго, 9% попросили від 0 до 9 місяців ембарго, і, лише 22% попросили про 12-місячне ембарго.
Звіт Робочої групи NIH про Публічний доступ до наукових результатів показав, що політика NIH щодо публічного доступу до результатів наукових досліджень не досягне своєї мети доти, доки прохання про публічний доступ не набуде статуси вимогу і час ембарго не зменшиться до 6 місяців.
Британська політика забезпечення публічного доступу до наукових досліджень у британському науковому фонді Wellcome Trust ще чіткіша – більшість наукових фондів вимагають обов’язкового безкоштовного доступу до фінансованих досліджень та період ембарго не може бути довшим від 6 місяців. Її презентував Роберт Кайлі – голова е-стратегії Wellcome Trust. Мета діяльності – максимальний доступ, інтеграція наукових досліджень (крос посилання, обмін мета даними, цитування, тощо) і оцінка досліджень – адже якщо немає інформації про використання досліджень як можна бути впевненими, що ці дослідження комусь потрібні? Wellcome Trust фінансує публікацію всіх результатів наукових досліджень у відкритому доступі і витрачає на це лише 1% від загального наукового бюджету.
Наукові дослідження, інновації і тренінги – складова економічного розвитку (Лісабонська стратегія). З посилання на неї розпочала свій виступ Марія Кристина Педічіо (Maria Cristina Pediccihio) – професорка університету Трієсту. Інший документ, на який посилалася дослідниця, – Європейська наукова хартія (The European Charter for researchers), яка зобов’язує осіб, які називають себе науковцями, бути професіоналами, працювати в умовах забезпечення рівності можливостей, бути мобільними (брати участь у міжрегіональних і міждисциплінарних проектах), забезпечувати поширення результатів своїх досліджень, приватну-публічну взаємодію та поважати права інтелектуальної власності. І відкритий доступ – один із найоптимальніших шляхів забезпечення поширення результатів наукових досліджень.
Одним з лідерів руху відкритого доступу у наукових дослідженнях є CERN – Європейська організація досліджень ядерної фізики. Її директор – Роберт Аймар (Robert Aymar) – нагадав, що саме у CERN винайшли веб, отже, природно, що ця організація є одним із лідерів руху відкритого доступу. Він запропонував рольову модель наукових досліджень: наукові організації повинні фінансувати не лише самі дослідження, а і поширення їх результатів у відкритому доступі; науковці повинні дбати про поширення результатів своїх досліджень у відкритому доступі, видавці – забезпечувати рецензування і редагування статей та видавати журнали у відкритому доступі, бібліотеки – дбати про збереження результатів наукових досліджень, а читачі як платники податків повинні мати безкоштовний доступ до результатів наукових досліджень. Для втілення цієї моделі CERN створив консорціум SCOAP для швидкого конвертування передплатних журналів з фізики частинок у журнали відкритого доступу з використанням моделі співфінансування в рамках консорціуму.
Мартін Гофман (Martin Hofmann), професор Інституту алгоритмів і наукового компютерування, навів приклад зміни наукової парадигми – якщо раніше у природничих науках досліджували ізольовані молекули, потім окремі гени, протеїни і досліджували біофункції, то нині провадяться інтегровані дослідженні на межі органічної хімії, біології, медицини, тощо. І такі інтегровані дослідження неможливі без відкритого доступу до повнотекстових досліджень і експериментальних даних.
Один з найбільших (і найбагатших) наукових видавців – Elsevier – сказав, що вони досліджуватимуть альтернативні моделі наукового видавництва (як він обережно назвав видавництво і архівування у відкритому доступі). Але зараз, на думку Elsevier, науковці не зацікавлені практикувати відкритий доступ.
Для того, щоб привнести елемент дебатів у цю сесію один із авторів Звіту Про економічну і технічну еволюцію ринку наукових публікацій в Європі – Матіяс Деватріпонт (Mathias Dewatripoint) – професор економіки Вільного університету Брюсселю – зазначив, що існує значна різниця у ціні на журнали однакової наукової якості – журнали комерційних видавців утричі дорожчі від аналогічних журналів некомерційних видавців (університетів і наукових товариств). Окрім того, комерційні видавці, насамперед, дбають про зростання вартості їхніх акцій на ринках, а вже потім про шляхи поліпшення якості їхнього продукту.
Метью Кокеріл (Mattew Cockerill), з видавництва BioMed Central, заперечив тезу Elsevier своїм власним існуванням – BioMed Central існує з 2000-го року, і зараз видає вже 160 журналів відкритого доступу. Якість цих журналів не гірша від передплатних журналів – наприклад, Genome Biology має імпакт-фактор 9.71, Malaria Journal - 2.14, BMC Bioinformatics - 4.96, BMC Development Bilogy 5.41. А існування депозитаріїв відкритого доступу чи сканування передплатної моделі не шкодить інституту рецензування, який існує в наукових журналах. Досвід BioMed Central підтверджує, що модель відкритого доступу може бути не лише самоокупною, а, навіть у майбутньому прибутковою для видавців.
Після обговорення нових можливостей і викликів чинної системи наукових публікацій (політик наукових фондів, позиції наукової спільноти та дебатів на ринку наукового видавництва) відбулися паралельні семінари з бізнес-моделей наукових публікацій: стратегії доступу і поширення; е-інфрастуктури та довготривалого збереження результатів наукових досліджень; забезпечення якості і досконалості наукового видавництва; та авторського права і менеджменту цифрових прав.
На семінарі з авторського права і менеджменту цифрових прав Крістін Райд (Christine Reid), адвокат з технологій і інтелектуальної власності, презентувала модель угоди про права інтелектуальної власність між університетами і виробниками (Lembert agreement).
Кристоф Гаєр (Christophe Geiger), Інститут Макса Планка з інтелектуальної власності, конкурентного і податкового законодавства, презентував недоліки менеджменту цифрових прав, який блокує доступ до знань, та закликав змінити Європейську директиву з авторського права (зокрема через те, що вона не передбачає винятків для цитування). Зараз суспільний статус авторського права дуже низький і якщо не буде змін цієї директиви, то його взагалі не будуть дотримуватися.
Вілма Моссінк (Wilma Mossink) презентувала посібник з копірайту для авторів і видавців. Мета створення цього посібника – розробити збалансовану систему авторського права. Слід припинити безплідні з’ясування кому належать власність, а варто сісти і домовитися про розподіл прав. І тоді замість угоди про передачу прав автори-науковці можуть підписувати ліцензію на право на публікацію. У посібнику міститься типова версія такої ліцензії на видання статті у наукову журналі. Такий підхід в чергове засвідчив, про те, що відбувається перенесення правовідносин зі сфери авторського права у сферу контрактного права і ліцензій.
Підсумки семінару: авторське право у сучасному вигляді не пасує сучасним науковим дослідженням, які набули комплексного вигляду і поєднують текст, дані, програмне забезпечення, мультимедійні об’єкти, патенти, тощо.
Джон Вілбанкс (John Wilbanks, Science Commons http://sciencecommons.org/) та Creative Commons запропонував до обговорення:
§ Миттєвий негативний сценарій: активне використання технічних засобів захисту (TPM)
§ Довгостроковий негативний сценарій: не робити нічого
§ Миттєвий позитивний сценарій: відкрите авторське право
§ Довгостроковий позитивний сценарій: реформа авторського права.
Доповідаючи про підсумки семінару Джон Вілбанкс зосередив увагу на незбалансованості авторського права:
§ у громадськості залишається все менше прав для:
o справедливого використання
o використання з науково-дослідницькою метою
o трансформування форматів
o довготривалого збереження
§ стає все важче балансувати між бажанням поширювати результати і потребою знайти остаточний примірник цих результатів
§ технічні засоби захисту не розпізнають справедливого використання і справедливої потреби зміни форматів, а видавцям хочеться захиститися від нелегального копіювання.
§ наукове видавництво – це партнерство громадського і приватного секторів.
§ Отже, засади політики авторського права повинні бути:
o Гнучкими до нових технологій
o Легкими для застосування
o Зрозумілими не лише для юристів
Наступного для відбувся круглий стіл “Варіанти політики у європейській видавничій системі у FP7 і в європейському дослідницькому просторі” і питаннями до обговорення стали:
§ Які альтернативні/модифіковані бізнес-моделі відповідатимуть вимогам дослідницької спільноти і залишатимуться прибутковими?
§ Як Європа повинна популяризувати електронне збереження?
§ Як зберегти якість у цифрову добу?
§ Що Ви думаєте про майбутнє інтелектуальної власності і копірайту особливо у цифрову добу?
§ Які можуть бути варіанти політики у європейській видавничій системі у FP7 і в європейському дослідницькому просторі?
Сайболт Норда (Sijbolt J.Noorda), Голова робочої групи з відкритого доступу Європейської асоціації університетів, розповів про свою діяльність, мета якої – зростання поінформованості університетів щодо відкритого доступу та поширення успішних прикладів. Адже у цифрову доба відкритість – це правило, а закритість – це виняток. Отже, доступ повинен бути максимально відкритим. А успішні приклади втілення відкритого доступу повинні стати маркерами напряму, а якому рухатися. Оскільки відкритий доступ – це не пакет, який лежить у нас на столі, відкриєте його – і всі проблеми вирішаться. Ми повинні шукати цей шлях.
Британське видавництво BMJ поділилося своїм досвідом видання журналів відкритого доступу, передплатних журналів і гібридних журналів (в одному журналі містяться статті у відкритому і передплатному доступі). Висновок цього видавця – експериментувати варто.
Інші доповідачі висловили такі думки:
§ Науковці повинні прагнути більшого цитування, а наукові організації – оцінки досліджень. Політика відкритого доступу це один із шляхів оцінки результатів досліджень (цитування). Науковці повинні документувати результати своїх досліджень і звітувати перед суспільством за кошти, витрачені на дослідження.
§ Інтереси науковців і платників податків спільні – максимальний вплив за розумну ціну. Зараз ціна не розумна.
§ Якість визначається шляхом реакції всієї наукової спільноти, а не редакторами.
§ Падіння передплати наукових журналів не через відкритий доступ, а через зростання ціни.
§ Науковці повинні вирішувати самі, де їм публікуватися.
§ Повинна бути координація між європейськими науковими організаціями.
§ Репозитарії відкритого доступу повинні розвиватися.
Доповідач з Американського фізичного товариства розповів, що існування репозитарію відкритого доступу з фізики arxiv.org не погіршило їхньої діяльності як видавця наукових журналів. Як свідчать результати звіту Key Perspectives (травень 2005) 14 років існування arXiv не призвели до зниження переплати журналів American Physical Society (APS) та Institute of Physics Publishing Ltd (IOPP). Обидва видавці підтримують засади відкритого доступу, оскільки приймають матеріали безпосередньо з arXiv, що змушує науковців архівувати тут свої додрукові матеріали. Journals of the American Physical Society запровадили модель Free to Read у вересні 2006 і зараз 2 з 9 їхніх журналів – журнали відкритого доступу, які фінансують спонсори. Одне зі спостережень – маленькі журнали набагато легше конвертувати у відкритий доступ.
Стівен Гарнад (Steven Harnad), зазначив, що досить часто плутають дві різні проблеми: доступності журналів і доступності досліджень. Окрім того, відкритий доступ (зелений шлях до відкритого доступу, коли автори самі архівують результати своїх досліджень) не теж, що видавництво у відкритому доступі (золотий шлях відкритого доступу).
Відкритий доступ означає більший доступ, а, отже:
§ Легший пошук
§ Використання
§ Застосування
§ Вплив
§ Продуктивність
§ Прогрес
§ Фінансування
Комісар Європейської комісії з Інформаційного суспільства і Медій Віван Рідінг (Viviane Reading) оголосила про те, що наукове видавництво буде одним із пріоритетів майбутнього головування Португалії в Європейській Комісії. Плануються консультації з міністрами і Європарламентом щодо розробки єдиного європейського підходу. Вона зазначила, що результати досліджень повинні бути доступними у відкритих депозитаріях після певного ембарго. Європейська Комісія продовжуватиме експерименти зі швидшим і ширшим доступом виділяючи кошти на таку діяльність у дослідницьких грантах. А також фінансувати створення інфраструктури для збереження і обміну даними в рамках Сьомої рамкової програми ЄС FP7 (Seventh Framework Programme) на загальну суму 50 мільйонів євро. Ще 25 мільйонів виділятимуться на програму збереження і розвитку ІКТ у 2007-2008 роках, 10 мільйонів євро – на більшу доступність і використання електронного контенту. В рамках Форуму з цифрових бібліотек Комісія розробить наступні стратегії розвитку.
Перед початком конференції Європейська Комісія отримала петицію про відкритий доступ до наукових досліджень, яку підписали більш, ніж 20,000 науковців і близько 750 організацій. Петиція міститься тут: http://www.jisc.ac.uk/news/stories/2007/02/news_petition2.aspx
Спробою протидії Петиції науковців стала Брюссельська декларація з наукового, технічного і медичного видавництва ("Brussels Declaration on STM publishing" (http://www.stm-assoc.org/home/publishers-launch-brussels-declaration.html), яку підписали 43 видавця, і яка завершується фразою про те, що “Депонування у відкритому доступі ухвалених до друку рукописів дестабілізує прибуток журналів від передплати і усуває процес рецензування...Безкоштовний доступ до значної кількості наукових журналів може призвести до скасування передплати журналів і таким чином може зруйнувати систему рецензування, від якої залежать науковці і суспільство”. Як одне з одним пов’язується? Незрозуміло. Щодо скасування передплати, див. Трошки вище результати звіту Key Perspectives.
У Брюссельській конференції взяли участь більш, ніж 500 делегатів з 50 країн – дослідники, видавці, політики, наукові фонди, бібліотекарі і адміністратори – щоб обговорити відкритий доступ до наукових результатів, поширення досліджень та збереження у цифрову добу, а також політики наукових фондів і Європейської Комісії.
Веб-сайт конференції: http://ec.europa.eu/research/science-society/page_en.cfm?id=3459